Сука, братаны, сегодня я поведаю вам историю про то, как я стал кинокомиком наркоманом. Брейк даун!
В общем, знатно я закладки сделал и решил скипнуть все свои проблемы и отбросить реальность на пару часиков. Знаете, как это бывает, когда ты хочешь уйти в свою маленькую страну гашиша и музыки. Решил я перед сеансом почесать свою струну и наколотить себе немного кодеина.
Прогнулся, достал из своего карманчика струну-иглу и затромбил свою вену. Небольшой пептидный укол и все ощущения начали втридорога валить на меня. Когда пептид задействовался, я почувствовал, как отходы вытекают из моего организма. Ух, слов нет, какой адский отгон они оставляют! Но мне похуй, я был готов отправиться на волне.
Привалил я в кинотеатр, глаза сырые от недавнего кокаинового использования, однако это ничего не значило для меня. Я чувствовал себя как пиздатый мастер комедии, готовый рвать зал смехом. Ну хули мне, что я обдолбаный, когда находишься в своей собственной психической реальности?
Взял я себе билет на комедийное шоу, где пара неплохих комиков должна была выступить. Я себя уже представлял, как смеюсь как конь и все окружающие меня люди тоже в улыбке. Но, братва, как же я ошибался!
Когда я вошел в зал, я понял, что заблудился в своих фантазиях и оказался в реальном мире. Осознание меня накрыло, и я понял, что мне придется смотреть шоу, пытаясь прикидываться нормальным. Черт возьми, как же я хотел скипнуть эту ситуацию, но уже поздно, я уже был в зале.
Сел я на свое место, с надеждой, что наркотики кое-как поддержат меня и помогут прожить эти два часа. Комики вышли на сцену, и начали свое выступление. Они были довольно остроумными и умело играли с публикой. Но мне было все равно. Я чувствовал себя отстраненным и не мог в полной мере насладиться забавными шутками.
Полчаса прошло, и я уже начал задремывать. Наркотики делали свое дело, и я становился все более и более отключенным от происходящего на сцене. Ощущение, словно у меня цензурная лента перед глазами, усиливалось с каждой минутой.
Потом все внезапно прервалось. Забавный комик на сцене, видимо, заметил, что я заснул, и начал меня троллить. Все вокруг заржали, и я проснулся от смеха публики. Охуеть, чувствую себя неловко, как бы это мягко выразиться.
Но, братаны, так как я был обдолбаный, я не смог сразу сориентироваться в происходящем. Мне понадобилось несколько мгновений, чтобы осознать, что все ржут именно надо мной. Мой глаза сырые, я нахожусь в кинотеатре, и меня троллят на сцене. Господи, какой это ужас!
Итак, братва, это был мой опыт хождения в кино обдолбаным наркоманом. Выводы? Ну, во-первых, не ходите в кино, когда вы высоко на кокаине и кодеине. Во-вторых, никогда не забывайте, что наркотики могут сыграть с вами злую шутку и превратить вашу комедийную поездку в унижение перед всем залом.
Ну, а я? Что делать сейчас? Ответ простой - нужно брать еще закладки и забыть об этом затруднительном опыте. Знаете, братва, иногда лучше просто забить на все и отдать себе волю наркотикам. Кто знает, может, это единственное, что позволяет нам находить счастье? Хотя, опять же, может быть, я просто обрадовался сырому кокаину слишком рано. Кто его знает?
А теперь я иду искать следующую закладку. Удачи, братаны!
Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин)
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
